Куяльницький лиман

На схід від села Протопопівка знаходиться відомий Куяльницький лиман.

Колись на місці Куяльницького лиману розташовувалося гирло річки Великий Куяльник. З часом гирло перетворилося на затоку Чорного моря. Приблизно в XIV столітті відбулося відділення від моря пресипом, сформованим через відкладення річкового й морського піску і, таким чином, затока перетворилася на лиман.
На території узбережжя Куяльника знайдені залишки стародівніх поселень, датованих 1 тисячоліттям до н.е. На околицях Куяльницького лиману виявлені скіфські кургани та рештки грецьких поселень.
Після відділення лиману від моря (біля XIV століття) солоність води почала зростати. В результаті в середні віки на лимані в промислових обʼємах добували сіль, на його берегах регулярно з’являлися чумаки.
В 1834 року, коли після довготривалих досліджень лікувальних властивостей води та грязей Куяльницького лиману, за наказом графа М.С. Воронцова, була відкрита грязелікарня, якою керував видатний лікар Е. С. Андрієвський. Довгий час лиман так і називався — Андрієвським.

У посушливі роки, коли пересихала річка Великий Куяльник, площа водоймища зменшувалася майже удвічі. Двічі, в 1907 і 1925 роках, для порятунку лиману від пересихання, в нього, через спеціально прориті канали, запускалася морська вода. В 2012-13 роках рівень води катастрофічно впав, тому 2014 році був прокладений трубопровід, по якому в лиман, з жовтня по квітень, надходить вода з моря.

На даний час в лимані мешкають зяброногий рачок артемія і мотиль – личинка комара.Під час шлюбного сезону від величезної кількості рачків вода стає червоною — хвилі викидають рачків на берег, і вони товстим шаром вкривають місцеві пляжі, звідси і такий неповторний “іншопланетний” вигляд місцевості.